1. Словник української мови у 20 томах

велико

ВЕ́ЛИКО, присл., заст.

1. Сильно; дуже.

А він таки любив її велико (Ганна Барвінок);

Повні води, на яких плава [плаває] земля, піднесуть її вище до сонця, Юрій закосичить ліси і царинки, .. а сінокоси спічнуть од худібки, заростаючи велико зелом (М. Коцюбинський);

Велико врадувалися всі звірі, почувши таке ласкаве слово від свого царя (І. Франко).

2. Багато.

Багато було їй діла в господі, велико печалі на серці (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. велико — ве́лико прислівник дуже; багато незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. велико — див. багато Словник синонімів Вусика
  3. велико — Ве́лико, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. велико — ВЕ́ЛИКО, присл., заст. 1. У великій мірі; дуже. А він таки любив її велико (Барв., Опов.., 1902, 465); Велико врадувалися всі звірі, почувши таке ласкаве слово від свого царя (Фр., III, 1950, 229). 2. Багато. Багато було їй діла в господі, велико печалі на серці (Вовчок, І, 1955, 257). Словник української мови в 11 томах
  5. велико — Велико нар. Очень; сильно: много. На свого сина великі) сердився. ЗОЮР. 11. 49. Инший велико знає, а в мене пам'яти не має. Велико розумна.... велико здібна. К. XII. 16. ум. величко. Словник української мови Грінченка