великомучеництво

ВЕЛИКОМУ́ЧЕНИЦТВО, а, с.

Абстр. ім. до великому́ченицький.

Д. Павличко висловився про трагедію у Бабиному Яру, зазначивши, що у літературі й музиці українці показали великомучеництво синів і доньок Ізраїлю (з газ.);

Книга розповідає про великомучеництво християн у ХХ столітті (з Інтернету).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me