1. Словник української мови у 20 томах

великомученицький

ВЕЛИКОМУ́ЧЕНИЦЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до великому́ченик.

Великомученицька смерть;

Великомученицький вінець;

Великомученицькі подвиги.

2. Який зазнає великих мук, страждань.

Зігріваємо ми весь кревний люд словом надії; та коли б не стало в нього терпіння і повстав би на гнобителів, то .. і Цар Небесний не осудив би за це народ Свій великомученицький (М. Старицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. великомученицький — великому́ченицький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. великомученицький — -а, -е. Прикм. до великомученик. Великий тлумачний словник сучасної мови