1. Словник української мови у 20 томах

великомучениця

ВЕЛИКОМУ́ЧЕНИЦЯ, і, ж.

Жін. до великому́ченик.

Розповідала вона про життя й страждання Варвари-великомучениці (О. Донченко);

Свята великомучениця Катерина, дочка правителя Александрії Єгипетської, надзвичайно гарна й освічена дівчина, постраждала в часи правління імператора Максиміана за віру (з наук.-попул. літ.);

Б'ють мене [Палажку], молотять, місять, рвуть на мені коси, наче на святій Варварі. Я вже тепер великомучениця, та й годі (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. великомучениця — великому́чениця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. великомучениця — -і. Жін. до великомученик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. великомучениця — ВЕЛИКОМУ́ЧЕНИЦЯ, і, ж. Жін. до великому́ченик. Розповідала вона про життя й страждання Варвари-великомучениці (Донч., III, 1956, 31); Б’ють мене [Палажку], молотять, місять, рвуть на мені коси, наче на святій Варварі. Я вже тепер великомучениця, та й годі (Н.-Лев., II, 1956, 23). Словник української мови в 11 томах
  4. великомучениця — Великомучениця, -ці ж. Великомученица. Шевч. 439. Словник української мови Грінченка