1. Словник української мови у 20 томах

величаво

ВЕЛИЧА́ВО.

Присл. до велича́вий.

Море близько, і він [Дніпро] тече повільно, величаво (О. Гончар);

Княгиня гордим поглядом глянула на Кобзу і величаво пішла у покої (О. Стороженко);

– У Київ поїдемо врочисто, величаво, – каже Богун (А. Чайковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. величаво — велича́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. величаво — Присл. до величавий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. величаво — ВЕЛИЧА́ВО. Присл. до велича́вий. З чола свого шапку смушеву він [В. І. Ленін] стяг, Осяявши лоб величаво високий (Бажан, Роки, 1957, 246); Море близько, і він [Дніпро] тече повільно, величаво (Гончар, Таврія.. Словник української мови в 11 томах