1. Словник української мови в 11 томах

величаво

ВЕЛИЧА́ВО. Присл. до велича́вий.

З чола свого шапку смушеву він [В. І. Ленін] стяг, Осяявши лоб величаво високий (Бажан, Роки, 1957, 246);

Море близько, і він [Дніпро] тече повільно, величаво (Гончар, Таврія.., 1957, 656);

Княгиня гордим поглядом глянула на Кобзу і величаво пішла у покої (Стор., І, 1957, 277);

Він величаво розповідав щось (Ільч., Серце жде, 1939, 180).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. величаво — велича́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. величаво — Присл. до величавий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. величаво — ВЕЛИЧА́ВО. Присл. до велича́вий. Море близько, і він [Дніпро] тече повільно, величаво (О. Гончар); Княгиня гордим поглядом глянула на Кобзу і величаво пішла у покої (О. Стороженко); – У Київ поїдемо врочисто, величаво, – каже Богун (А. Чайковський). Словник української мови у 20 томах