1. Словник української мови у 20 томах

величенний

ВЕЛИЧЕ́ННИЙ, а, е, розм.

Те саме, що величе́зний.

Дійшли ми до величенного каменя (О. Стороженко);

Заспівав [співець], і юрба величенна мов життя на той час зупинила (Леся Українка);

Ішов якось дяк од титаря, косоокий, величенний, старі люди казали – на запорожця скидається (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. величенний — величе́нний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. величенний — -а, -е, розм. Те саме, що величезний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. величенний — див. Великий Словник синонімів Вусика
  4. величенний — ВЕЛИ́КИЙ (який значно перевищує звичайний, властивий даним предметам розмір, обсяг), ЧИМА́ЛИ́Й, НЕМАЛИ́Й, ПОБІ́ЛЬШЕНИЙ рідше, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙ підсил., ГІГА́НТСЬКИЙ підсил., КОЛОСА́ЛЬНИЙ підсил., ГРАНДІО́ЗНИЙ підсил., МОГУ́ТНІЙ підсил. Словник синонімів української мови
  5. величенний — Величе́нний, -нна, -нне Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. величенний — ВЕЛИЧЕ́ННИЙ, а, е, розм. Те саме, що величезний. Дійшли ми до величенного каменя (Олекса Стороженко, I, 1957, 354); Заспівав [співець], і юрба величенна мов життя на той час запинила (Леся Українка, I, 1951, 348). Словник української мови в 11 томах
  7. величенний — Величезний, величенний, -а, -е Огромный, большущій. Желех. Словник української мови Грінченка