1. Словник української мови у 20 томах

величенький

ВЕЛИЧЕ́НЬКИЙ, а, е.

Який трохи перевищує звичайний розмір, кількість; досить великий.

Бур'янець і величенький, та ніхто ж то його і не дума полоти (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Еге ж, еге ж, – похитувала головами зібрана величенька юрба жінок (В. Еллан-Блакитний);

В кутку цвіло величеньке деревце китайської троянди (Я. Гримайло);

А родина величенька: стара мати, жінка, четверо дітей, найстаршій дівчинці – дванадцять років (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. величенький — величе́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. величенький — -а, -е. Який трохи перевищує звичайний розмір; досить великий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. величенький — див. Великий Словник синонімів Вусика
  4. величенький — ВЕЛИ́КИЙ (який значно перевищує звичайний, властивий даним предметам розмір, обсяг), ЧИМА́ЛИ́Й, НЕМАЛИ́Й, ПОБІ́ЛЬШЕНИЙ рідше, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙ підсил., ГІГА́НТСЬКИЙ підсил., КОЛОСА́ЛЬНИЙ підсил., ГРАНДІО́ЗНИЙ підсил., МОГУ́ТНІЙ підсил. Словник синонімів української мови
  5. величенький — Величе́нький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. величенький — ВЕЛИЧЕ́НЬКИЙ, а, е. Який трохи перевищує звичайний розмір; досить великий. Бур’янець і величенький, та ніхто ж то його і не дума полоти (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  7. величенький — Величенький, -а, -е Довольно большой. Бур'янець і величенький, та ніхто його не думає полоти. Кв. Словник української мови Грінченка