вельбучно

ВЕЛЬБУ́ЧНО, діал.

Присл. до вельбу́чний.

Місцеві товариші вельбучно походжали пероном, наче зграя похмурих граків на ріллі (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me