веляризований

ВЕЛЯРИЗО́ВАНИЙ, а, е, лінгв.

Дієпр. пас. до веляризува́ти.

Приголосний міг бути веляризованим раніше, до занепаду редукованих (з наук. літ.);

// у знач. прикм. Який має тверду вимову.

Веляризованим приголосним вважається приголосний, до головної артикуляції якого додається веляризація (наприклад, тверді губні “б”, “п”, “в”, “ф” і зубні “д”, “т”, “з”, “с”, “л”, “н”) (з наук. літ.).