венгерський

ВЕНГЕ́РСЬКИЙ, а, е, заст.

1. Стос. до венгерців.

Максим прицілився: бух! – венгерський офіцер заорав носом – і не скрикнув (Панас Мирний);

Плескач знав робити чоботи венгерські з твердими халявами (А. Чайковський).

2. у знач. ім. венге́рське, кого, с. Сорт виноградного вина.

– За ці славні вчинки нехай пан вип'є оцей кубок венгерського, – сказав Єремія (І. Нечуй-Левицький);

Гетьман випив уже три кухля [кухлі] венгерського і заохочував до того й гостей (А. Кащенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me