1. Словник української мови у 20 томах

вендета

ВЕНДЕ́ТА, и, ж.

1. Звичай кровної помсти за вбитого родича.

Я чогось не сподівалась, що тут такі великі міста у сій “країні бандитів і вендети” (Леся Українка);

І в наш цивілізований вік дика традиція вендети ще досить живуча, особливо на півдні Італії (з газ.).

2. перен. Жорстока помста.

Війна лише загострила тертя, і за нових обставин спалахнуло справжнє вогнище міжнаціональної вендети (з наук.-попул. літ.);

За твердженням японської поліції, вендета зіштовхує лобами колись дружні клани, знищуючи священно непохитні структури якудзи (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вендета — венде́та іменник жіночого роду кривава помста Орфографічний словник української мови
  2. вендета — ВЕНДЕТА – ВЕНДІТА Вендета. Звичай кривавої помсти за вбитого родича, що існував на островах Корсика й Сардинія. Вендіта. Організація і місце зборів карбонаріїв в Італії у XIX ст. Літературне слововживання
  3. вендета — -и, ж. Звичай кривавої помсти за вбитого родича (на островах Корсика і Сардинія). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вендета — Кривавопомста Словник чужослів Павло Штепа
  5. вендета — венде́та (італ. vendetta – помста) звичай кривавої помсти за вбитого родича, що існував серед частини населення островів Корсіка й Сардінія. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. вендета — ВЕНДЕ́ТА, и, ж. Звичай кривавої помсти за вбитого родича (на островах Корсіка і Сардінія). Я чогось не сподівалась, що тут такі великі міста у сій "країні бандитів і вендети" (Л. Укр., V, 1956, 413). Словник української мови в 11 томах