венда

ВЕ́НДА, невідм.

1. ч. і ж. Народ групи банту в Південно-Африканській Республіці та Зімбабве.

Серед венда є значна частина християн-протестантів (з наук.-попул. літ.).

2. ж. Мова цього народу.

Венда характеризується багатою системою консонантизму, якій властива наявність фонем із подвійною артикуляцією (з навч. літ.).