вепринник
ВЕПРИ́ННИК, у, ч., діал.
Ділянка, де росте веприна, а також зарості, кущі веприни (див. вепри́на²).
А старий садівник в більший кіш збирав веприни, причакнувши перед розлогим вепринником і підіймаючи гілку за гілкою (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вепринник — Агрусник [V] Словник з творів Івана Франка
- вепринник — вепри́нник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- вепринник — -а, ч., діал. Аґрус. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вепринник — ВЕПРИ́ННИК, а, ч., діал. Агрус. Словник української мови в 11 томах