вепровий

ВЕ́ПРОВИЙ, а, е.

Те саме, що ве́прячий.

Тим часом здоровенну тушу вепрову .. відвезено до просторого шатра, нап'ятого на лісовій галявині (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса);

У V–III тис. до н. е. люди прикрашали свій шкіряний одяг, головні убори та пояси нашивними пластинами, вирізаними з блискучої емалі вепрових іклів та зі стулок черепашок (з наук.-попул. літ.);

Найцікавіше для того, хто вперше потрапляє в Чехію, – знамените смажене вепрове коліно (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вепровий — вепро́вий кул. свинний (Лучук) (ст): Печеня вепро́ва, шни́цлі вепрові з ри́жом – яка то смакота (Авторка) ◊ вепро́ве м'ясо = вепро́вина (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт