вепрячий

ВЕ́ПРЯЧИЙ, а, е.

Прикм. до вепр.

Григорій збагнув, що це і є отой сікач – отаман вепрячий (І. Багряний);

А там пішли діброви з вепрячими ненаситними табунами, озера, забудовані бобровими підводними палацами (П. Загребельний);

Стежкою з несамовитим вереском прокотилося вепряче стадо, олені, певно, майнули кудись в iнший бiк, Богдан i не помiтив навiть у який (І. Білик).