верандочка

ВЕРА́НДОЧКА, и, ж.

Зменш. -пестл. до вера́нда.

Хотів було посидіти на своїй верандочці з томиком доброї лектури (У. Самчук);

Коли спалахувала блискавиця, то висвітлювала верандочку до дна (Ю. Мушкетик);

Павло звернув коней до високого будинку й зупинив їх біля східців невеличкої верандочки (М. Циба).