вербальність

ВЕРБА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж., книжн., лінгв.

Абстр. ім. до верба́льний.

Починаючи з 1910-х років простежується антипатія у деяких європейських театральних новаторів до літератури, до вербальності взагалі (із журн.);

У показах студентів театральної школи була мінімальна вербальність, але за рахунок ритму, пластики, музичного тла – максимальна виразність (з газ.);

На підставі морфолого-синтаксичного контрастивного аналізу вербальності будови англійської та української мов показано, що вербальність цих мов зумовлюється наявністю в них особових і неособових дієслівних форм, а також розбіжностями у їхньому використанні (з наук. літ.).