вербалізація

ВЕРБАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж.

1. книжн. Реалізація думок, почуттів, емоцій і т. ін. в усній або писемній мові.

Мова не відображає світ, а лише дає про нього уявлення шляхом вербалізації окремих концептів про світ, отриманих під час активного, діяльнісного його пізнання (з наук. літ.);

Дослідження присвячене ролі метафори у вербалізації емоцій (з наук.-попул. літ.);

Свідомість потребує словесного опису (вербалізації) (з навч. літ.).

2. лінгв. Перехід слів (словоформ) з інших частин мови до класу дієслів.

Семантичний ступінь переходу прикметників у дієслова має більш широкий і глибокий вияв, ніж у вербалізації іменників (з наук. літ.);

Вербалізація пов'язана із синтаксичною функцією дієслова (з навч. літ.).