вербалізм

ВЕРБАЛІ́ЗМ, у, ч.

1. книжн. Словесне пояснення, навчання і т. ін., не підкріплене доказами, досвідом і фактами.

Виходить фундаментальна праця Я.-А. Коменського “Велика дидактика”, де на наукових засадах відкидається традиційний вербалізм у навчанні й розроблено цілу систему науково обґрунтованих методик навчання та виховання (з наук. літ.);

Принцип наочності – один із засобів боротьби з вербалізмом (з навч. літ.).

2. псих. Порушення розвитку дитини, при якому спостерігається різка перевага розвитку вербальної сфери над іншими сторонами психічного розвитку.

Вербалізм є гіпертрофованим розвитком мовленнєвого інтелекту, при тому, що мислення і сприйняття дійсності знаходяться на нижчій стадії розвитку (з наук. літ.);

Вербалізм може сформуватися і у здорової дитини, коли дорослі рано вчать дитину читати і писати, розучують велику кількість віршів і т. ін., але не розвивають інші форми дитячої діяльності, наприклад образне мислення (з наук.-попул. літ.);

Вербалізм характеризується абстрактністю, відірваністю від практики, від життя (із журн.).