1. Словник української мови у 20 томах

верблюдячий

ВЕРБЛЮ́ДЯЧИЙ, а, е.

Те саме, що верблю́жий.

Туглій роздягнувся, і вони забралися на м'яке ложе, під пухкі ковдри з верблюдячої шерсті (В. Малик);

Тварини йшли поважно, гордовито піднявши верблюдячі голови (І. Білик);

Налив [мандеєць] з глека кислого верблюдячого молока в чашу і подав хлопцеві (Ю. Логвин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верблюдячий — верблю́дячий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. верблюдячий — -а, -е. Те саме, що верблюжий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. верблюдячий — ВЕРБЛЮ́ДЯЧИЙ, а, е. Те саме, що верблю́жий. Вся вона [земля] в бурих плямах, схожих на пропилену верблюдячу шкіру. Мертво виблискують на сонці скам’янілі солоні озера (Рад. Укр., 12.III 1964, 3). Словник української мови в 11 томах