верблюжий

ВЕРБЛЮ́ЖИЙ, а, е.

Прикм. до верблю́д.

Несе вітер гарячий пісок, і ростуть гори, немов горби верблюжі... (М. Коцюбинський);

На розшитих золотом і сріблом м'яких міндерах, набитих перемитою верблюжою шерстю, сиділи найвищі сановники Османської імперії (В. Малик);

У цей час на азійському обрії з'явився верблюжий караван (із журн.);

* Образно. Ніщо не рятує людину, Що отаборилася в вітрі. Тільки тиші верблюжий горб (Е. Андієвська);

// Вигот. зі шкіри, вовни і т. ін. верблюда.

Взяла [Ольга Павла] під пахви, як дитину, підвела до ліжка, поклала і вкрила верблюжою ковдрою (М. Сиротюк).