вербувати

ВЕРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що.

1. Наймати, набирати людей на роботу, до війська і т. ін.

А в пікінери вербували, Та теж охочих (Т. Шевченко);

– Дозрівають хліба, приїде економ, вербуватиме косарів, в'язальниць (А. Шиян);

Коли турки .. вербували серед невільників найманців-зрадників для допомоги турецькому війську в його поході на Україну, Грива дав гнівну і різку відсіч перевертневі Свириду Многогрішному (В. Малик).

2. розм. Залучати до якоїсь діяльності, до участі в якій-небудь справі, організації.

Наші побратими рішили вербувати до свого побратимства широку громаду бориславських ріпників (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вербувати — вербува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вербувати — (на працю) наймати, набирати, (за контрактом) контрактувати; (куди) залучати, (кого) заанґажовувати, агітувати, закликати, жм. сватати. Словник синонімів Караванського
  3. вербувати — -ую, -уєш, недок., перех. Наймати, набирати людей на роботу (у давнину – і до війська). || Залучати до якоїсь діяльності, до участі в якій-небудь організації. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вербувати — Затягувати, затягти, позатягувати, притягувати, притягнути, попритягувати, попритягати, утягувати, утягти, повтягувати, залучувати, залучити, позалучувати, позалучати, прилучувати, поприлучувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. вербувати — вербува́ти (нім. werben) 1. Оголошувати набір, набирати добровольців у яку-небудь організацію. 2. Переносно – залучати до якоїсь діяльності (напр., В. прихильників). Словник іншомовних слів Мельничука
  6. вербувати — НАБИРА́ТИ (збирати потрібну кількість людей для чого-небудь, куди-небудь); ВЕРБУВА́ТИ, ЗАВЕРБО́ВУВАТИ, РЕКРУТУВА́ТИ книжн. (про учасників, працівників чого-небудь — за допомогою заохочень, умовлянь, обіцянок тощо); КОМПЛЕКТУВА́ТИ (щодо організацій)... Словник синонімів української мови
  7. вербувати — Вербува́ти, -бу́ю, -бу́єш, -бу́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вербувати — ВЕРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Наймати, набирати людей на роботу (у давнину — і до війська). А в пікінери вербували, Та теж охочих (Шевч., II, 1953, 253); — Дозрівають хліба, приїде економ, вербуватиме косарів, в’язальниць (Шиян, Гроза.. Словник української мови в 11 томах
  9. вербувати — рос. вербовать (нім. werben) — 1. Оголошувати добровільний набір до будь-якої організації. 2. Переносно-залучати до будь-якої діяльності. Eкономічна енциклопедія
  10. вербувати — Вербува́ти, -бу́ю, -єш гл. Вербовать. Ой цісарю, цісаричку, чому нас вербуєш? КЗ. V. 143. Ой як же нас вербували, злоті юри дарували; а як же нас звербували, то в кайдани закували. н. п. Словник української мови Грінченка