вербунок
ВЕРБУ́НОК, нку, ч., заст.
1. Те саме, що вербува́ння.
Пристань, пристань до вербунку, будеш їсти з маслом курку (Номис);
Пішли к Енею на вербунок, Були ж обидва земляки (І. Котляревський);
На Волині він [Єремія Вишневецький] почав набирати на вербунок дрібних шляхтичів у своє двірське військо (І. Нечуй-Левицький);
Вербунок на військову службу у XVIII столітті був гарантом швидкого просування службовими щаблями, а також мав і грошовий еквівалент (з наук. літ.);
У рекрутських піснях зображується вербунок і примусовий набір, спроби втекти або викупитися, прощання з родиною, коханою дівчиною (з наук.-попул. літ.).
2. Плата за роботу найманця.
Невеликий час минає, Аж мій батько повертає: Вже готове військо жде! Лиш вербунок заплатити, Генералів назначити – Хоч в огонь воно піде! (І. Франко).
Значення в інших словниках
- вербунок — Вербу́нок: — набір в армію [46-1;46-2] Словник з творів Івана Франка
- вербунок — вербу́нок іменник чоловічого роду вербування рідко Орфографічний словник української мови
- вербунок — див. вербунка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вербунок — Бранка Словник чужослів Павло Штепа
- вербунок — НАБІ́Р (добір потрібної кількості людей для чого-небудь, куди-небудь); ПРИЙМА́ННЯ (до навчальних закладів); ВЕРБУВА́ННЯ, ВЕРБУ́НОК рідко, РЕКРУТУВА́ННЯ книжн. Словник синонімів української мови
- вербунок — ВЕРБУ́НОК, нку, ч., рідко. Те саме, що вербува́ння. Пішли к Енею на вербунок, Були ж обидва земляки (Котл., І, 1952, 227). Словник української мови в 11 томах
- вербунок — Вербунок, -нку м. = вербунка. Пристань, пристань до вербунку, будеш їсти з маслом курку, будеш їсти, будеш пити і в хорошому ходити. Пи. Словник української мови Грінченка