вергатися
ВЕ́РГА́ТИСЯ, ве́рга́юся, ве́рга́єшся, недок., ВЕ́РГНУТИСЯ, ВЕ́РГТИСЯ, гнуся, гнешся, док., розм.
1. Кидатися вниз, падати, занурюватися у щось.
Коли б могла [княгиня], зняла б руки вгору, мов ті зозулині крила, заплющила б сплакані повіки й верглася б із вежі щонайвищої буйному вітрові в обійми (Б. Лепкий).
2. тільки недок. Пас. до ве́рга́ти.
Нестримним буревієм прибережне каміння вергалося в розбурхані хвилі (з публіц. літ.);
* Образно. Живим не випадає дорікати, тож громи вергалися на покійників і передусім на Юстініана Першого (Д. Міщенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вергатися — ве́рга́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- вергатися — вергаюся, вергаєшся, недок., вергнутися і вергтися, -гнуся, -гнешся, док., розм. 1》 Кидатися падати. 2》 тільки недок. Пас. до вергати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вергатися — ВЕ́РГА́ТИСЯ, ве́рга́юся, ве́рга́єшся, недок., ВЕ́РГНУТИСЯ і ВЕ́РГТИСЯ, гнуся, гнешся, док., розм. 1. Кидатися падати. Пішов на кришу, де чекала жінка, Так та з страху лиш скрикнула в нетямі, Вниз верглась і розбилася об камінь (Фр., X, 1954, 163). 2. тільки недок. Пас. до ве́рга́ти. Словник української мови в 11 томах