1. Словник української мови у 20 томах

вергун

ВЕРГУ́Н¹ див. вергуни́.

ВЕРГУ́Н², у́, ч.

Сорт тютюну.

Курці безсонні з махорки, бакуну та вергуну Поскручували цигарки (М. Рильський);

– Кури мого, – протяг він табакерку із жовтим тютюном. – Це наш вергун (І. Вирган).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вергун — вергу́н 1 іменник чоловічого роду печиво вергу́н 2 іменник чоловічого роду тютюн Орфографічний словник української мови
  2. вергун — I див. вергуни. II -у, ч. Сорт тютюну. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вергун — ВЕРГУНИ́ (смажене в смальці або олії солодке печиво, що має форму довгастих смужечок), ХРУ́ЩИКИ, ХРУСТИ́, ВЕРТУНИ́ діал. Вчителька поставила на стіл тарілку з хрускотливими вергунами (О. Донченко); Разом з варенухою подали на стіл яблука, груші, горіхи, хрусти (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
  4. вергун — ВЕРГУ́Н¹ див. вергуни́. ВЕРГУ́Н², у́, ч. Сорт тютюну. Курці безсонні з махорки, бакуну та вергуну Поскручували цигарки (Рильський, І, 1956, 242); — Кури мого, — протяг він табакерку із жовтим тютюном. — Це наш вергун (Вирган, Квіт. береги, 1950, 116). Словник української мови в 11 томах