верес
ВЕ́РЕС, у, ч.
Вічнозелений низенький кущик родини вересових із дуже дрібним і численним листям та маленькими рожево-фіолетовими або білими квітками.
Для нас зацвітали маки, стелився низенько верес (М. Шеремет);
Чіпляючись за кущики вересу та верболозу, Бронко спустився вниз до ріки (Ірина Вільде);
Росте верес на сухих і вогкуватих піщаних місцях, більше в соснових і мішаних лісах (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- верес — ве́рес іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- верес — ВЕРЕС – ВЕРЕСК Верес, -у. Вічнозелений кущик з дрібним і численним листям та лілово-рожевими квітками. Чіпляючись за кущики вересу та верболозу, Бронко спустився вниз до ріки (Ірина Вільде). Вереск, -у. Літературне слововживання
- верес — -у, ч. Вічнозелений низенький кущик із дуже дрібним і численним листям та лілово-рожевими квітками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- верес — Вічнозелений кущ родини вересових; росте в сухих борах зони помірного й холодного клімату; цвіте восени; квітки рожево-фіолетові; іноді утворює суцільні хащі — вересовища; медонос; деякі різновиди вирощують як декоративні. Універсальний словник-енциклопедія
- верес — ВЕ́РЕС, у, ч. Вічнозелений низенький кущик з дуже дрібним і численним листям та лілово-рожевими квітками. Чіпляючись за кущики вересу та верболозу, Бронко спустився вниз до ріки (Вільде, Сестри.., 1958, 222); Для нас зацвітали маки, стелився низенько верес (Шер., Дорога.., 1957, 29). Словник української мови в 11 томах
- верес — Верес, -су м. раст. = веріс. Вх. Пч. І. 9. Словник української мови Грінченка