1. Словник української мови у 20 томах

вереснути

ВЕРЕСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

Однокр. до вереща́ти.

– Фатьме-е-е!.. – вереснула вона тонким, проймаючим голосом (М. Коцюбинський);

Раптом вереснуло порося, випорснувши з двору навпроти (Б. Левін);

Зрештою юрмиськом сипонули [загони] подалі від фортеці. – Стійте-е-е! – вереснув Караїмович. – Назад! (В. Чемерис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вереснути — вересну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вереснути — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  3. вереснути — Вере́снути, -сну, -снеш, -сне Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вереснути — ВЕРЕСНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до верещати. — Фатьме-ее! — вереснула вона тонким, проймаючим голосом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 290); — Ой, тьотю! — вереснула [дівчина] (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 485). Словник української мови в 11 томах
  5. вереснути — Вереснути, -ну, -неш гл. Крикнуть рѣзко. Півень на призьбі на все подвір'я як вересне. Драг. 76. Словник української мови Грінченка