1. Словник української мови у 20 томах

вересовий

ВЕ́РЕСОВИЙ, а, е.

1. Прикм. до ве́рес.

Лишило [сонце] спогадання Про щасну таїну у вересовім цвіті (П. Воронько);

На пісках поширені здебільшого злаково-різнотравні угруповання. Знижені ділянки цілком укриті вересовими пустищами (з наук.-попул. літ.).

2. у знач. ім. ве́ресові, вих, мн. Родина двосім'ядольних вічнозелених кущів або напівкущів, до якої належать верес, багно, толокнянка і т. ін.

Вересові досить поширені у промисловому квітникарстві. Особливо популярні рододендрони – оригінальні чагарники з гарними яскравими квітками та азалії – горшкові культури (з наук.-попул. літ.);

Ростуть вересові по вогкуватих місцях у горах, на узліссях, на полонинах (з навч. літ.);

Серед вересових виокремлюють медоносні й декоративні рослини (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вересовий — ве́ресовий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вересовий — -а, -е. Прикм. до верес. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вересовий — ВЕ́РЕСОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до ве́рес. Вересова земля. Заготовляють її у лісах, де росте верес (Озелен. колг. села, 1955, 200). 2. у знач. ім. ве́ресові, вих, мн. Родина вічнозелених кущів або півкущів з дуже дрібним листям і лілово-рожевими квітками. Словник української мови в 11 томах