1. Словник української мови у 20 томах

верещака

ВЕРЕЩА́КА¹, и, ч. і ж., розм.

Той (та), хто багато верещить.

Десь коло штурвала прикипів лоцман Гриша. Десь у трюмі пильнують Віктор і Юрчик зо два десятки зістеризованих [істеричних] верещак (П. Загребельний);

Малий верещака цілу ніч кричить, мабуть, хлопчик хворий або вередує (із журн.).

ВЕРЕЩА́КА², и, тільки ж.

Страва із свинячої грудинки.

Масна була, корінням заморським міцно приперчена, верещака з чорносливом грецьким та свининою свійською (Н. Королева);

Подаючи на стіл, верещаку посипають зеленню петрушки (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верещака — вереща́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. верещака — -и, ч. і ж. 1》 Той (та), хто багато верещить. 2》 тільки ж. Страва із свинячої грудинки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. верещака — див. крикливий Словник синонімів Вусика
  4. верещака — КРИКУ́Н (той, хто часто й багато кричить), ВЕРЛА́НЬ розм., ЗІПА́КА розм.; ГОРЛА́НЬ розм., ГОРЛА́Й розм., ГОРЛОПА́Н розм., ГОРЛОДЕ́Р розм., ГОРЛА́Ч розм. (той, хто кричить на все горло); ГАРИ́КАЛО розм. (той, хто сердито покрикує); ВЕРЕСКУ́Н розм. Словник синонімів української мови
  5. верещака — ВЕРЕЩА́КА, и, ч. і ж. 1. Той (та), хто багато верещить. 2. тільки ж. Страва з свинячої грудинки. Подаючи на стіл, верещаку посипають зеленню петрушки (Укр. страви, 1957, 155). Словник української мови в 11 томах
  6. верещака — Верещака, -ки м. Крикунъ, пискунъ. Словник української мови Грінченка