верея
ВЕРЕ́Я¹, ї, ж.
Стрижень, на який навішують двері, ворота і т. ін.; завіса (див. заві́са²).
І всякий, хто має премудрість в серці до чого, нехай іде й робить, що заповів Господь: і скинію, і завіси, і покрови, і кілки, і вереї, і стовпи, і стояла! (Г. Хоткевич);
В цей час брама розчинилася – іржаво зарипіли вереї (Валерій Шевчук);
Коли я вельми щільно зачинив вхідні двері, тонко і жалісно проскрипіли над моїми вухами дверні незмащені вереї (із журн.);
* У порівн. Потліли горностаєві кереї [киреї], і шабля, і бунчук, і булава. А ти... [Київ] ти непорушний, як вереї. Схилився над пергаменом мінеї (М. Драй-Хмара).
ВЕРЕ́Я², ї, ж., іст.
Старовинний легкий вітрильний або весловий човен.
Верея призначалася для перевезення пасажирів, вона розвивала велику швидкість завдяки гострому носу і кормі (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- верея — Вере́я: — одвірок, стовп (стояк), на якому навішують ворота [8] Словник з творів Івана Франка
- верея — вере́я 1 іменник жіночого роду стовп, на який навішують ворота вере́я 2 іменник жіночого роду човен Орфографічний словник української мови
- верея — -ї, ж. Стовп, на якого навішують ворота. Великий тлумачний словник сучасної мови
- верея — ВЕРЕ́Я, ї, ж. Стовп, на який навішують ворота. Словник української мови в 11 томах
- верея — (укр.) 1. Одна зі стулок воріт в українських дворах. 2. Вертикальний стовп (прикрашений різьбленням) для навішування полотен воріт, який застосовувався у російському дерев'яному теслярстві. Архітектура і монументальне мистецтво
- верея — Верея, -реї ж. Ось, на которой ходить дверь; столбъ, на который навѣшены ворота. КС. 1882. IV. 171. Поставивши ворота з вереями. К. Іов. 85. Словник української мови Грінченка