1. Словник української мови у 20 томах

верзякання

ВЕРЗЯ́КАННЯ, я, с., вульг.

Дія за знач. верзя́кати.

– Одумайся, Бога ради, Тарасе! – каже Шрам (уже йому докучило слухати п'яне верзякання) (П. Куліш);

Ніхто ще не знав, чи слід зважати на п'яне верзякання блазневе, чи пустити його повз вуха, як то робили завжди (П. Загребельний);

Дожилися, що мусимо слухати дурного верзякання якогось задрипаного купчини, що вилупився десь на хуторі в свинячому хліві (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верзякання — верзя́кання іменник середнього роду вульг. Орфографічний словник української мови
  2. верзякання — -я, с., вульг. Дія за знач. верзякати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. верзякання — див. балаканина Словник синонімів Вусика
  4. верзякання — ВЕРЗЯ́КАННЯ, я, с., вульг. Дія за знач. верзя́кати. Дожилися, що мусимо слухати дурного верзякання якогось задрипаного купчини, що вилупився десь на хуторі в свинячому хліві (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 437). Словник української мови в 11 томах
  5. верзякання — Верзякання, -ня с. Нескладная болтовня. Уже йому докучило слухати п'яне верзякання. К. ЧР. 67. Словник української мови Грінченка