1. Словник української мови в 11 томах

верзякання

ВЕРЗЯ́КАННЯ, я, с., вульг. Дія за знач. верзя́кати.

Дожилися, що мусимо слухати дурного верзякання якогось задрипаного купчини, що вилупився десь на хуторі в свинячому хліві (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 437).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верзякання — верзя́кання іменник середнього роду вульг. Орфографічний словник української мови
  2. верзякання — -я, с., вульг. Дія за знач. верзякати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. верзякання — ВЕРЗЯ́КАННЯ, я, с., вульг. Дія за знач. верзя́кати. – Одумайся, Бога ради, Тарасе! – каже Шрам (уже йому докучило слухати п'яне верзякання) (П. Словник української мови у 20 томах
  4. верзякання — див. балаканина Словник синонімів Вусика
  5. верзякання — Верзякання, -ня с. Нескладная болтовня. Уже йому докучило слухати п'яне верзякання. К. ЧР. 67. Словник української мови Грінченка