вериги
ВЕРИ́ГИ, и́г, мн., заст.
Залізні ланцюги, пута, які носили на руках або на тілі релігійні фанатики з метою самокатування.
– Одягайте, ґаздо, вериги, беріть нагайку-трійчатку і хвощіть [хвоськайте] себе (П. Колесник);
Одна ішла, закута у вериги, у ковпаку залізному, невзута. Чи хто сказав, чи вичитала з книги, що Богу вгодна отака покута? (Л. Костенко);
* У порівн. І все це увінчують два вороновані автомати, що теліпаються на грудях у людини, як вериги (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вериги — вери́ги множинний іменник рідко Орфографічний словник української мови
- вериги — Иг, мн., заст., іст. Залізні ланцюги, які носили на тілі релігійні фанатики з метою самокатування. Як легко, збувшися старих вериг, почутись вільному, з собою в парі! (ЧТ:13). Словник поетичної мови Василя Стуса
- вериги — -иг, мн., заст. Залізні ланцюги, пута, що їх носили на руках або на тілі релігійні фанатики з метою самокатування та умертвіння плоті. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вериги — ВЕРИ́ГИ, и́г, мн., заст. Залізні ланцюги, пута, які носили на руках або на тілі релігійні фанатики з метою самокатування. — Одягайте, газдо, вериги, беріть нагайку-трійчатку і хвощіть себе (Кол., Терен.., 1959, 189); *У порівн. Словник української мови в 11 томах