1. Словник української мови в 11 томах

вериги

ВЕРИ́ГИ, и́г, мн., заст. Залізні ланцюги, пута, які носили на руках або на тілі релігійні фанатики з метою самокатування.

— Одягайте, газдо, вериги, беріть нагайку-трійчатку і хвощіть себе (Кол., Терен.., 1959, 189);

*У порівн. І все це увінчують два вороновані автомати, що теліпаються на грудях у людини, як вериги (Загреб., Європа 45, 1959, 48).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вериги — вери́ги множинний іменник рідко Орфографічний словник української мови
  2. вериги — Иг, мн., заст., іст. Залізні ланцюги, які носили на тілі релігійні фанатики з метою самокатування. Як легко, збувшися старих вериг, почутись вільному, з собою в парі! (ЧТ:13). Словник поетичної мови Василя Стуса
  3. вериги — -иг, мн., заст. Залізні ланцюги, пута, що їх носили на руках або на тілі релігійні фанатики з метою самокатування та умертвіння плоті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вериги — ВЕРИ́ГИ, и́г, мн., заст. Залізні ланцюги, пута, які носили на руках або на тілі релігійні фанатики з метою самокатування. – Одягайте, ґаздо, вериги, беріть нагайку-трійчатку і хвощіть [хвоськайте] себе (П. Словник української мови у 20 томах