верк
ВЕ́РК, а, ч., архт., заст.
Оборонна споруда й укріплення, що застосовувалися у фортецях.
Фортеця складалася з утвореного земляними валами шестикутника бастіонних фронтів із шістьома равелінами. Всі верки (захисні споруди) були земляними (з наук.-попул. літ.);
До комплексу фортечних споруд Києва входили також Подільський набережний верк та Миколаївський ланцюговий міст (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- верк — Верк. Механізм. Специяліст від анхлійских і американьских зигарків, як також від ріжних граючих верків (Б., 1901, рекл.); Великий склад стінних, столових і кишенкових годинників із золота, срібла, ніклю, стали з преціозними верками (Б., 1905, рекл. Українська літературна мова на Буковині
- верк — (нім.) 1. Окреме укріплення фортеці. 2. Узагальнена назва різних оборонних споруд. Архітектура і монументальне мистецтво