1. Словник української мови у 20 томах

вермахт

ВЕ́РМАХТ, у, ч., іст.

Збройні сили фашистської Німеччини (1935–1945).

Назустріч частинам дивізії, що йшли на схід, до фронту займати позиції, рухалися частини вермахту, що ті позиції опустили й чимчикували на захід (І. Багряний);

Наші війська тільки розгортають наступ, а от коли вони попруть їхній вермахт аж у Німеччину, отоді буде найцікавіше (Григорій Тютюнник);

У ході східної кампанії вермахту Україна стала першочерговим і найважливішим об'єктом колоніальної експансії (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вермахт — ве́рмахт іменник чоловічого роду збройні сили гітлерівської Німеччини — 1935-1945 рр. іст. Орфографічний словник української мови
  2. вермахт — -у, ч., іст. Збройні сили фашистської Німеччини, розгромлені арміями країн антигітлерівської коаліції під час другої світової війни 1939-1945 рр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вермахт — Вийсько (німецьке) Словник чужослів Павло Штепа
  4. вермахт — ве́рмахт (нім. Wehrmacht, від Wehr – зброя, оборона і Macht – сила) збройні сили фашистської Німеччини 1935 – 45 pp. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. вермахт — ВЕ́РМАХТ, у, ч., іст. Збройні сили фашистської Німеччини, розгромлені Радянською Армією під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Словник української мови в 11 томах