вермахтівець

ВЕ́РМАХТІВЕЦЬ, вця, ч., іст.

Представник вермахту.

Ось група вермахтівців сидить і чекає, щоб здатися в полон (І. Багряний);

Вуличками села вермахтівці вели худобу, що виривалась і жалібно ревіла (О. Лисяк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me