вермахтівець
ВЕ́РМАХТІВЕЦЬ, вця, ч., іст.
Представник вермахту.
Ось група вермахтівців сидить і чекає, щоб здатися в полон (І. Багряний);
Вуличками села вермахтівці вели худобу, що виривалась і жалібно ревіла (О. Лисяк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me