верстати

ВЕРСТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що і без прям. дод.

1. зі сл. шлях, дорогу, путь і т. ін. Пересуватися у певному напрямку, йти кудись.

– Буду в руки златоглави, Китайки хапати, .. В золоті твої чертоги Путь гіркий верстати (П. Куліш);

Йди направо, я наліво Шлях верстатиму в тумані (І. Франко);

З полону він німецького ішов.., Удень ховався, під покровом ночі Верстаючи свою безсонну путь (М. Рильський);

– Куди верстаєте дорогу? – вклонялась до них [чумаків] і Явдоха (О. Ільченко).

2. полігр. Розміщувати текст та ілюстрації за сторінками, шпальтами.

Редактор тут і планував сторінки, і верстав, і сам таки робив на ходу правки (П. Козланюк);

– Добрий вечір, Дмитре Семеновичу! Останню сторінку верстають. Ну, для нас це ще не катастрофічно, буває пізніше (В. Дрозд);

Комп'ютер “уміє” не тільки рахувати – за його допомогою можна верстати книжки, писати музику, розмовляти з друзями в Африці та Америці й навіть керувати виробництвом і транспортом (з наук.-попул. літ.).

3. Те саме, що готува́ти 2.

– Є план підготовки наших боксерів до чемпіонату світу в Мілані. Зараз верстаємо їх план підготовки до Олімпійських ігор у Лондоні (з газ.);

Міністерство інфраструктури України узагальнило вимоги до автомобільних перевізників і верстає ряд екстрених заходів для їх реалізації (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

верстати

Значення в інших словниках