вертиго

ВЕРТИ́ГО, невідм., с., мед.

Хворобливе відчуття руху власного тіла в просторі або навколишніх предметів стосовно тіла; запаморочення.

Вертиго є одним із симптомів якогось захворювання лабіринту внутрішнього вуха, нерва переддвер'я або розміщеного у стовбурі мозку його ядра, яке відповідає за збереження у людини почуття рівноваги (з наук. літ.);

Люди, які відчувають вертиго, з усіх сил намагаються утримати рівновагу, вони навіть можуть непритомніти (із журн.).