вертута
ВЕРТУ́ТА, и, ж.
Рулет, пиріг із витяжного тіста.
[Козубська:] Часто було годують [мати] вас коржиками або вертутою, як було заходите до нас (М. Кропивницький);
Готувалося .. холодець, кисіль, качки, вертути з такого тіста, що аж світиться (І. Микитенко);
Збирався [я] в гості .. у край вишняків, козячого молока і спеченої в печі вертути зі шкварками... (М. Вінграновський);
Молодиця ставила вертуту в піч, обгортала її гарячим попелом, а тоді пригортала з боків жаром (Ю. Логвин).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вертута — верту́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вертута — -и, ж. Печиво з коржа, змазаного начинкою і скрученого трубкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вертута — ВЕРТУ́ТА, и, ж. Печиво з коржа, змазаного начинкою і скрученого трубкою. [Козубська:] Часто було годують [мати] вас коржиками або вертутою, як було заходите до нас (Кроп., II, 1958, 264); Готувалося.. холодець, кисіль, качки, вертути з такого тіста, що аж світиться (Мик., II, 1957, 164). Словник української мови в 11 томах