1. Словник української мови у 20 томах

вертіж

ВЕРТІ́Ж, тежу́, ч., заст.

Ценуроз.

При вертежі у тварини з'являються своєрідні розлади руху, від яких отримала назву і сама хвороба (із журн.);

Для уражених вертежем тварин характерні пригнічений вигляд, судоми, втрата зору й нюху (з Інтернету).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вертіж — верті́ж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вертіж — -тежу, ч. Хвороба овець, кіз, яку викликають личинки стрічкового глиста, що потрапляють у мозок, внаслідок чого тварина кружляє в агонії (конанні). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вертіж — див. вир; заметіль Словник синонімів Вусика
  4. вертіж — ВЕРТІ́Ж (хвороба овець, кіз, яку спричиняють личинки стрічкового глиста, що потрапляють у мозок), ВЕРТЯ́ЧКА, МЕТЕ́ЛИЦЯ діал. Овечку одну метелиця напала (Ганна Барвінок). Словник синонімів української мови
  5. вертіж — ВЕРТІ́Ж, тежу́, ч. Хвороба овець, кіз, яку викликають личинки стрічкового глиста, що потрапляють у мозок, внаслідок чого тварина кружляє в агонії. Словник української мови в 11 томах
  6. вертіж — Вертіж, -жа м. Мѣсто сверленія. Угор. Словник української мови Грінченка