верхньонімецький

ВЕРХНЬОНІМЕ́ЦЬКИЙ, а, е, лінгв.

Стос. до варіанта німецької мови, що базується на діалектах Центральної і Південної Німеччини, Австрії та німецьких кантонів Швейцарії.

Сучасна літературна німецька мова розвинулась на основі верхньо- і середньонімецьких діалектів (з наук.-попул. літ.);

На території сучасної Німеччини наявні три великі діалектні субареали: нижньонімецький, середньонімецький та верхньонімецький, у межах яких спостерігаються більш дрібні градації (з навч. літ.);

Автор дає свою інтерпретацію механізму верхньонімецького зсуву приголосних (із журн.).