1. Словник української мови у 20 томах

верша

ВЕ́РША, і, ж.

1. Сплетена з лози риболовна снасть, що має форму лійкоподібної корзини.

Часом закладав у воду вершу на рибу (І. Франко);

Я з дідами ціле літо ставлю верші, ставлю сіті (М. Стельмах);

Вже острівок той греки дослідили, уже у вершу раків наловили (Л. Костенко);

* У порівн. Роззявив рот, як вершу (Номис).

2. перен., зневажл. Те саме, що рот.

[Прокіп Свиридович:] А ти думаєш, мені гарно дивитись, як ти роззявиш свою вершу? (М. Старицький);

Глянула [Параска] на мене, та як роззявить свою вершу, як гавкне на ввесь город (І. Нечуй-Левицький).

◇ (1) Ані́ (ні) ве́рша ані́ (ні) ворі́тниця – нісенітниця; безглуздя.

– Ти й сам, Матвію, скільки й знаю тебе, не ходив у очкурах, а в Морозенка Степана шив штани. То до чого й плести отаке – ні верша ані ворітниця (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верша — ве́рша іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. верша — І, ж. Сплетена з лози риболовна снасть, що має форму лійкоподібної корзини. ...а як вершу поставиш і вловиш линя... (ЗД:94). Словник поетичної мови Василя Стуса
  3. верша — -і, ж. Сплетена з лози риболовна снасть, що має форму лійкоподібного кошика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. верша — Кубоша Словник чужослів Павло Штепа
  5. верша — див. рот Словник синонімів Вусика
  6. верша — ані́ (ні) ве́рша ані́ (ні) ворі́тниця. Позбавлений здорового глузду; безглуздий, необдуманий. — Ти й сам, Матвію, скільки й знаю тебе, не ходив у очкурах, а в Морозенка Степана шив штани. То до чого й плести отаке — ні верша ані ворітниця (Іван Ле). Фразеологічний словник української мови
  7. верша — РОТ (порожнина між верхньою й нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя; обрис і розріз губ), УСТА́ мн., ПА́ЩА зневажл., ПАЩЕ́КА зневажл., ПЕ́ЛЬКА вульг., ВЕ́РША зневажл., ХА́ВКА зневажл. діал., ПИ́СОК зневажл. діал., ҐА́ВРА діал. Словник синонімів української мови
  8. верша — Ве́рша, -ті, -ші, -шею; ве́рші, верш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. верша — ВЕ́РША, і, ж. Сплетена з лози риболовна снасть, що має форму лійкоподібної корзини. Часом закладав у воду вершу на рибу (Фр., III, 1950, 11); Я з дідами ціле літо ставлю верші, ставлю сіті (Стельмах, Живі огні, 1954, 72); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  10. верша — Верша, -ші ж. Рыболовный снарядъ конусообразной формы, сплетенный изъ прутьевъ. Раки, лізьте в вершу. Ном. № 6897. Роз'їхавсь як верша. Стор. II. 27. Насміялась верша болоту, коли оглянеться, аж і сама в болоті. Ном. № 7999. см. єтір з прутя. Словник української мови Грінченка