верчичок
ВЕ́РЧИЧОК, чка, ч.
Зменш. до ве́рчик.
Баба вже загорнула свій верчичок, сіла на лаву і, підперши голову рукою, сумно покивала над бідолашною Гаїнчиною долею (Б. Грінченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- верчичок — ве́рчичок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- верчичок — ВЕ́РЧИЧОК, а, ч. Зменш.-пестл. до ве́рчик. Словник української мови в 11 томах
- верчичок — Верч, -ча м. 1) Свертокъ, пучекъ. 2) Небольшая булочка съ шишкой посрединѣ. Ее даютъ старости на свадьбѣ, чтобы впустили въ дворъ. ум. верчик, верчичок. Що за той верчичок шпалер? Харьк. у. Словник української мови Грінченка