1. Орфографічний словник української мови

верчичок

ве́рчичок

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верчичок — ВЕ́РЧИЧОК, чка, ч. Зменш. до ве́рчик. Баба вже загорнула свій верчичок, сіла на лаву і, підперши голову рукою, сумно покивала над бідолашною Гаїнчиною долею (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
  2. верчичок — ВЕ́РЧИЧОК, а, ч. Зменш.-пестл. до ве́рчик. Словник української мови в 11 томах
  3. верчичок — Верч, -ча м. 1) Свертокъ, пучекъ. 2) Небольшая булочка съ шишкой посрединѣ. Ее даютъ старости на свадьбѣ, чтобы впустили въ дворъ. ум. верчик, верчичок. Що за той верчичок шпалер? Харьк. у. Словник української мови Грінченка