1. Словник української мови Грінченка

верчичок

Верч, -ча

м.

1) Свертокъ, пучекъ.

2) Небольшая булочка съ шишкой посрединѣ. Ее даютъ старости на свадьбѣ, чтобы впустили въ дворъ. ум. верчик, верчичок. Що за той верчичок шпалер? Харьк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верчичок — ве́рчичок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. верчичок — ВЕ́РЧИЧОК, чка, ч. Зменш. до ве́рчик. Баба вже загорнула свій верчичок, сіла на лаву і, підперши голову рукою, сумно покивала над бідолашною Гаїнчиною долею (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
  3. верчичок — ВЕ́РЧИЧОК, а, ч. Зменш.-пестл. до ве́рчик. Словник української мови в 11 томах