1. Словник української мови у 20 томах

верчик

ВЕ́РЧИК, а, ч.

1. розм. Скручений жмут чого-небудь або що-небудь загорнене, згорнене; згорток.

А Чіпка .. забереться в ожеред соломи та й давай з неї то верчики крутити, то хрести вив'язувати... (Панас Мирний);

Під очеретяними верчиками дорогоцінний скарб – сіль з далекого Криму (Н. Рибак);

З паперового верчика він витяг дві печених картоплини (В. Собко).

2. діал. Плетений бублик.

Інші [жінки] в цей час кришили локшину чи виліплювали верчики для оздоблення короваю (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верчик — ве́рчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. верчик — -а, ч. 1》 розм. Скручений жмут чого-небудь або що-небудь загорнене, згорнене; згорток. 2》 діал. Плетений бублик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. верчик — див. жмут Словник синонімів Вусика
  4. верчик — Ве́рчик, ве́рчика; ве́рчики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. верчик — ВЕ́РЧИК, а, ч. 1. розм. Скручений жмут чого-небудь або що-небудь загорнене, згорнене; згорток. А Чіпка.. забереться в ожеред соломи та й давай з неї то верчики крутити, то хрести вив’язувати… (Мирний, II, 1954, 53)... Словник української мови в 11 томах
  6. верчик — Верчик, -ка м. 1) ум. отъ верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. І. 117. 2) Сплетенный бубликъ. Словник української мови Грінченка