1. Словник української мови у 20 томах

верчений

ВЕ́РЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до верті́ти 1, 3.

Отвори, верчені свердлом;

// у знач. прикм. Непрямий, викривлений.

* Образно. Вона-то вислухає всю мою довгу розповідь про моє кручене-верчене життя (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верчений — ве́рчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. верчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вертіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. верчений — Кручений, просвердлений Словник чужослів Павло Штепа
  4. верчений — Ве́рчений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)