верчик
Ве́рчик, ве́рчика; ве́рчики, -ків
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- верчик — ве́рчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- верчик — -а, ч. 1》 розм. Скручений жмут чого-небудь або що-небудь загорнене, згорнене; згорток. 2》 діал. Плетений бублик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- верчик — ВЕ́РЧИК, а, ч. 1. розм. Скручений жмут чого-небудь або що-небудь загорнене, згорнене; згорток. А Чіпка .. забереться в ожеред соломи та й давай з неї то верчики крутити, то хрести вив'язувати... Словник української мови у 20 томах
- верчик — див. жмут Словник синонімів Вусика
- верчик — ВЕ́РЧИК, а, ч. 1. розм. Скручений жмут чого-небудь або що-небудь загорнене, згорнене; згорток. А Чіпка.. забереться в ожеред соломи та й давай з неї то верчики крутити, то хрести вив’язувати… (Мирний, II, 1954, 53)... Словник української мови в 11 томах
- верчик — Верчик, -ка м. 1) ум. отъ верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. І. 117. 2) Сплетенный бубликъ. Словник української мови Грінченка